Коли літа не в радість є тобі
І косий погляд рідних добиває,
І кожна зморшка скорчилась в журбі
(В стареньких чомусь часто так буває),
Тоді в своїх копаєшся літах,
Шукаючи пояснень і причини:
Чому твоя дитина золота
Перетворилась у напівлюдину.
Тому й в суспільстві нашому згоря
Повага і увага до злиденних.
Нездатні бачити красивого, заграв,
Самі вмирають тихо і щоденно.
Збагніть це, люди, й зміниться весь світ,
І роки перетворяться у радість,
Бо кожен з нас здаватиме свій звіт
Природі й Богу. Й ось така порада:
Обличчя змінить наш на краще світ,
Коли людське в людині запрацює,
Коли застрянуть в серці люди й квіт,
І запах квіту того всяк відчує!
11.07.2013.
Ганна Верес (Демденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701709
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: Ганна Верес