161* роби свій вибір – час вже мітки ставить
Говорив я байдужому: «Всі, хто тут жив – всі помруть,
Чи робив ти добро, чи лиш злом помічав свою путь.
Та не краще лишить добру справу, любов, милий спогад? –
Чи не в них суть життя і твого існування теж суть?
162* жив і я, і знаходив своє
Віттям часу у долю впліталася радість, печаль…
Цим мереживом днів я вдягав своє щастя у шаль,
Що лягла на шляхи, де любов я шукав і знаходив, –
Тож сповідуюсь небу: «Життя я прожив, – і не жаль!»
163* ні, не дякую богам за дари життя і жінки
Я збирав плоди гіркі з дерева терпіння.
З книг я мудрість пізнавав, а красу – з цвітіння
Тих садів квітневих, де перший поцілунок
Пив із губ твоїх!.. – В любові, – в ній моє спасіння!
164* не питає заслуг ані небо, ні смерть…
«Покайся, не гріши, молись, вина не пий,
Бо на шляхи твої гнів божий ляже, злий,
І смерть прийде у дім, помреш в гріхах, син блуду!»
– Але ж їй все одно, хто грішний, хто святий!..
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2016
автор: Касьян Благоєв