Перехід

Цей  перехід  несподіваний  з  осені  в  зиму,
Від  кольорів  та  експресії  у  монохром...
Так  прозаїчні  думки  переходять  у  риму,
А  мимовільні  симптоми  у  сталий  синдром.

Ця  несподівана  втеча  природи  у  сплячку  ─
З  розкоші  і  бароко́вості  в  мінімалізм...
Так  перевтома  душі  переходить  в  болячку,
А  самовтеча  свідомості  –  ув  ескапізм.

Так,  заверши́вши  із  осінню  свій  поєдинок,
Дерево  мудре  відпустить  останній  листок.
Вміє  змиритись  природа,  і  ти  вмій,  людино,  
Крик  заглушити,  нати́снувши  впору  «Caps  Lock»…

Світло  душі  вберегти  від  буденної  скверни,
Що  іще  треба,  коли  під  ногами  земля?
Поки  живеш,  не  існує  межі  неповернень,
Ось  тобі  аркуш  і  спроба  почати  з  нуля.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701820
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Наталя Данилюк