Поля уже напоєні водою,
і не минає осінь золота.
І є надія, що не за горою,
навіяне холодною зимою,
зігріє у остуджені літа.
І до весни нової недалеко.
Навідають освоєні місця
і суховії, і гаряча спека,
і їхні оволожені «ремейки».
Немає у ротації кінця.
І щозими, очікуючи літо,
гаптує фея піднебесне сито
у наші традиційні кольори.
І будемо ще мріяти і жити,
а у зеніті буде майоріти
палітра високосної пори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701905
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: I.Teрен