Розцвітає в усмішці дружина,
Мов горобчик цвірінька синок,
Як заїдем в село, хоч на днину
Завітаємо в рідний куток.
Теплим сонцем засвітиться доця,
Тай мені, наче сяє зоря.
В тій садибі на кожному кроці
Нам вчувається спів солов”я.
Нас стрічають троянди червоні,
Запашними плодами садок,
Різнотрав”ям п”янким оболоння,
Теплим літепом древній ставок.
Нам всміхаються соняхи пишні,
Нам вклоняються жито і мак,
Зазивають малинові вишні.
Жде підмоги і овоч і злак.
Наші спраглі землею долоні
Обласкають, доглянуть усе.
Змочим потом землицю солоно,
То ж солодкі плоди принесе.
Ця любов до сільського роздолля
На роки, на життя, на віки.
Лиш щемить на душі, що ніколи
Вже не прийдуть на раду батьки.
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701952
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Юрій Прозрівший