Памяти небесной сотни.
Городнюк Іван Володимирович народився 02/06/1984 у с. Березне, Рівненська обл. Загинув 20/02/2014 від переохолодження під час подій на майдані.
ВИСКОВ ЕГО НЕ ТРОНЕТ СЕДИНА
Ивану двадцать девять навсегда,
Висков его не тронет седина.
Он в памяти останется таким:
Открытым, добрым, честным, молодым.
Искал могилы павших по лесам,
Не знал, не ведал, что падет и сам...
Учил детей он танцевать «хип-хоп»,
А дух его как лошади галоп.
Не тот ли дух, как удалой козак,
Знал грозный боевой гопак?..
И вот майдан как факел, что горит,
Где в небо украинский гимн летит.
Козак наш «Месник»* только впереди -
В Волынской сотне первые ряды.
Когорта темная во тьме на них идет,
И ружья, и гранаты, смерть несет.
И бьет в упор, как черный пулемет,
По ним водой в морозы водомет.
В огне, без сна и сил, но в полный рост,
Избит и обморожен он в мороз.
Спасла тогда от пули та беда,
Другую принесла как лед вода.
Не выдержало сердце тех невзгод.
Ушел, в сердцах остался патриот.
Убила его стая воронья,
Осиротела братская семья.
Колокола небесные звенят,
С небесной сотней ангелы летят.
Там птицей белой светлою душой
Летит и он, в веках живой герой.
***
НЕ БУДЕ ВЖЕ У НЬОГО СИВИНИ
Івану двадцять дев'ять назавжди,
Не буде вже у нього сивини.
Він в пам'яті залишиться таким:
Відкритим, добрим, чесним, молодим.
Розшукував полеглих по лісах,
Не знав, що їх віднайде в небесах.
Вчив танцювати дітлахів "хіп-хоп",
А дух його - нестриманий галоп.
Мабуть, цей дух, як молодий козак,
Колись знав грізний бойовий гопак.
І ось майдан, як факел, що горить,
У небо український гімн летить.
Волинська сотня, з нею, як завжди,
Козак наш "Месник"* - в перші став ряди.
На козаків когорта темна йде,
Гранати та рушниці, смерть несе.
І б'є впритул, як чорний кулемет,
По них - водою в холод водомет.
Без сну, без сил не покидає пост,
Побитий та промоклий у мороз.
Від кулі врятувала та біда,
Принесла іншу крижана вода.
Не витримало серце тих знегод,
Пішов на небеса наш патріот.
Його згубила зграя вороня
Осиротіли сотня і сім'я.
Надземні дзвони тихо десь дзвенять.
Небесна сотня - ангели летять.
Душа його свята - це білий птах,
Якому купол неба - вічний дах.
* - На майдані, у Волинській сотні "Самооборони" мав псевдо "Месник".
История cоздания стихотворения:
Вся його юність проходила в громадській діяльності. Останні роки життя долучився до ГО «Товариства пошуку жертв війни „Пам'ять“»: брав участь у ексгумаційних роботах загиблих воїнів УПА. Він був танцюристом, проводив заняття.
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед барикадами з палаючих покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до Волинської сотні і був активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики застосували проти мітингувальників водомет. У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав додому у Березне — геть виснаженим та знесиленим. Пневмонія, вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не витримало серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701967
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 21.11.2016
автор: Володимир Байкалов