Час, здається, мов людина... має свою долю.
Є звеличений, поважний, славу має й волю.
Є пригноблений, голодний, дощовитий, сірий.
Є веселий і радісний... такий час щасливий.
Він є сонячним, безхмарним, росами умитий.
А буває час жорстокий, сльозами политий.
А насправді час є світлим, гіркоти не знає.
Просто кожен свій час творить й долю вибирає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702016
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Надія Башинська