Із очей-із душі-із небес

Із  очей-із  душі-із  небес
Із  очей-із  душі-із  небес  виливаються  промені…
Я  до  тебе  (на  сяйво)  –  від  нього  (із  тіні)  –    чимдуж!
Крапка.
Сказано  все.
Пережито.
Забуто.
А  що  мені
й  далі  сліпо  тонути  в  болоті  обридлих  калюж?
Мої  радощі-квіти,  затоптані-вбиті  тривогами.
Засудила  зневіра-Каяфа  надію  на  смерть!
Так  було:  неземним  журавлем  він  летів  над  облогами,
а  мені  –  наче  кара  –  земна  незасіяна  твердь.
Зачепилася.  Впала.  Розбила  до  крові  любов  свою…
Власну  душу  закрила.  Відкинула,  ніби  чужу.
Ти  чекаєш?  –Чекай…
я  відвертою…
ніжною…
босою
оксамитом  отави  до  тебе  від  нього  біжу.  

21.11.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2016
автор: Уляна Яресько