Сьогодні темрява роз’їла мені руки,
В пальто пронизливо мовчу,
За мною йдуть морозні духи,
На них я місяцем сичу.
І я не хочу бути в шапці і перчатках,
Не хочу тяжкості на цих плечах,
Я хочу бути в просторовому достатку,
І відчувати море на губах.
Мені так тисне світ метро й роботи,
Як нові туфлі душать мозолі,
Дістало все і навіть власні кроки.
Борюсь, як риба без води.
Великий місяць розпачем голосить,
Він засинає на моїх щоках,
Та краще темрява, що закриває очі,
І роз’їдає блідість на руках.
16.11.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2016
автор: Долинська Людмила