Надворі – мряка і сльота,
погода – просто пречудова,
коли в квартирі – теплота,
а в серці – радість світанкова.
Від клопотів звільнивши час
й тривожні відігнавши мислі,
ми сагу дивимось... про нас,
вмостившись вдвох в тісному кріслі.
Перетин двох біополів,
коли мене ти приголубиш,
не потребує зайвих слів,
щоб знати, а чи досі любиш...
На флешках – тисяча світлин,
життя найяскравіші грані,
і ми часу́ гортаєм плин,
його відбиток на екрані.
Пропустимо гірке й сумне,
що аж за вінця пролилося.
Згадаємо просте, земне
любові світле відголосся.
Цей нескінченний листопад
подій приємних... і бентежних,
родинних свят, яскравих дат
і подорожей в світ безмежний,
де стільки радості хвилин
й смішних (фотографа недогляд)...
А гріє серце та з світлин,
де на мені твій ніжний погляд...
Життя... – воно не райський сад –
сплело гіркі й щасливі дати,
де – море див і бід, і знад...
Не варто в нім шукати вад,
а дороге все цінувати.
22.11.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702178
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: Світлана Моренець