Я не хочу, не хочу я бути листком,
Що тріпоче-тріпоче при подиху кожнім!
Я не хочу, щоб звали людину „козлом”,
Ні до якої справи яка не спроможна.
Я не хочу, не хочу собакою бути,
Що за кинуту кістку готова качатись!
Я не хочу від когось про себе почути,
Що за гривню чи долар він здатен продатись.
Бути тінню чиєюсь не згоджусь ніколи!
І в покорі постійній мовчати й дрімати!
І не стану стріляти з чужої я волі –
Не курок я, що можна мене натискати!
Не бажаю в країні я нелюбом жити,
Де людина для влади – звичайне сміття!
Де її може влада купити й дурити!
Я не хочу до неї плекать почуття!
Я не хочу рабом сили темної бути
І безмовно знущання, образи терпіти!
Я не хочу, щоб люди забули про Крути,
Не знайшлося там сили, щоб душу скорити.
Я не хочу, щоб діти в неправді зростали.
І мене за байдужість корили, корили,
І коріння козацького роду втрачали,
Й Батьківщини історію славну не вчили!
...Я лиш хочу, так хочу Людиною бути!
Завжди з Богом у серці, лишатись собою..
І свободу, і правду, і єдність відчути,
І що син я твій, мила Вітчизно, почути,
І пишатись! Пишатись, Вкраїно, тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702204
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: Валерій