І день сліпий, і я його не бачу,
І кидається в очі сніговій,
І студить вітер голову гарячу
Та спокушає спокоєм, мов змій.
Навіщо, вітре? Я вже не журюся.
Я просто йду. Усі ідуть кудись.
Твоє солодке яблуко спокуси –
Даремний подарунок, не трудись.
Мені не треба, вітре, дорікати,
Сховай-но свої ноти голосні.
Дивись, як гарно! Снігу так багато.
Шкода, що він розтане навесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702234
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: rutzt