Буває часом, хочеться втекти.
Аби ніхто не відшукав ніколи.
Забуте все, що причиняло біль,
Та з легкістю почати жити знову.
Буває, хочеться піти
У ліс, де так було спокійно.
Там сенс життя ми можемо знайти.
І прокричати незалежно, вільно.
Буває хочеться туди,
Де гори, чи степи просторі.
Щоб небом милуватися завжди,
Відчути себе сокілом у полі.
Та інколи не вистачає нам
Домівки, рідної такої.
І за столом розмови по-душам,
І звісно ж, матері, такої молодої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702239
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2016
автор: Марфа муф