Полотно осіннє тче природа:
Висохла травиця без дощів.
Ранки приморожені… Погода
Сонечко дарує для душі.
Без пісень гаї, мов оніміли,
Все за них розкажуть кольори,
Листя з клена падає несміло,
Небо милувалось ним згори.
Далі, мов зелена свіжа рута,
Ліс стоного соснами уріс,
То веселий вітер гіллям крутить,
То летить до гаю дивний гість.
Легко осінь по землі ступає,
Стукіт дятла слухає в саду,
Й як горіх плоди свої скидає,
Порадіє кожному сліду.
У осіннім золоті й берізка –
Одяглась у жовтий сарафан.
Лічить білка зірвані горішки,
У дупло про чорний день хова.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702446
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.11.2016
автор: Ганна Верес