Кривавими сльозами Україна
Вмивається відвічно апріорі…
Розтерзана круками у руїну,
Скалічені тіла та душі хворі.
Лиш матері оплакувати сина…
Уяви бракне – смерті м’ясорубка –
Найкращі, найчесніші всі – туди…
І геноцид, і в попіл тіло грубо…
Стирають закривавлені сліди,
Щоб винищити докорінно « чуба»…
Рахунки і будинки, ресторани
І запах гнилі, зріють чиряки…
Рікою гроші та брудні романи
І тендери таємно, як гриби.
Почистити б, щоб затягнулись рани…
Душа болить за справжніх козаків,
Хто вірний Богу, світлий, променистий.
Бо в них не було ще тяжких гріхів,
А в цьому пеклі править вже нечистий
І кожен день все більше глядачів…
І що зробити, щоб уберегти
Оте здорове, що у нас лишилось?
Як повернути «мати» та «брати»,
Щоб кров’ю небо більше не умилось?
Помисли, українцю… Знаєш ти?
11 жовтня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2016
автор: палома