***
Ти трохи ближче, ніж примарний обрій,
і трохи далі стриманого крику .
Руда стосунків, інструменту - обмаль,
окрім образ, що длубають, мов кирка.
Слова, як вівці, збилися у вистиг,
у відстань, де зіниць вівчарки люті.
Невисловлене – мов зворотний виступ
на користь неузгодженої суті.
…Ослабли пси . Заплющено-червоні,
із вівцями лежать в повіках мрійно,
де ти – не далі, ніж на пів долоні,
де я - ще ближче замкнених обіймів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2016
автор: Любов Матузок