Ми щирість загубили в сьогоденні
І зводимо брехню на п'єдестал,
А лестощі оманливі, мерзенні
Для людства – необхідний ідеал.
Кохання – міф минулого століття.
Розпуста – ось відносинам взірець!
Вдягаємо ми масок розмаїття.
Чудовиська бездушні, без сердець.
Нам байдуже до всього, що навколо,
Бо править нами власний егоїзм.
Охоче ми втішаємось над горем…
Ми славимо пануючий цинізм.
Від гро́шей всі навколо показились.
Дорожчі за життя ці папірці.
Слухняно їм без бою ми скорились,
Бо знали, що програємо в кінці.
Жорстока правда нашого століття:
Ми зводимо брехню на п'єдестал.
Власнóруч ми створили це жахіття…
Бездушність – це новий наш ідеал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702742
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: Hanna Kovalenko