Так непроглядно одягав туман
Осіннє місто у молочне плаття.
Уранці я напилася нірван
І помислів, чистіших за латаття,
Вщент наковталась присмаку тривог,
Безмовного, блаженного «нічого».
До вуст моїх обманом сум присох,
Та я всміхнулась - холодно і строго,
В туман ввійшла так гостро, наче ніж.
Негадано той розчахнувся навпіл.
Щоки торкнувся сліз його капіж,
Ковзнули руки уздовж пліч ослаблі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2016
автор: Оксана Дністран