віповідай на мої питання
задихнешся своїми відповідями
ти у вогні
а я на електричному кріслі
я здогадуюсь твої молитви
кароока моя принцеса
що чекає на небо і сонце
чути стогін дерев
майже стан невагомості
ти ридаєш і мучишся
а я посилаю тобі анонімності
всякі листи
йобані зайчики
з кривавими очима
моя небезпечна гра
доведе тебе до кінця
темнота.
темнота.
протягни свою руку
помолись до кота.
посміхнись у вікно
а сторінка перегорне себе
сама
така
як ти
була
і є
Мона Ліза моя.
не пиши
не кричи
просто йди
алкоголь вже кінчається
слова виходять з пітьми
я виходжу з туману
трамвай твій заливається кров'ю.
моя мила
кохана
їбанута
тупа
на годиннику шоста
а ти ще гаряча.
бо я
тобі не дозволю
вийти на волю
ми на долоні у смерті.
губами створюємо цунамі.
руйнуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702902
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.11.2016
автор: Eva Polo