Сьогодні п'ємо: я і самота
Поміж людей,і ніби, справжніх друзів.
Дилема - до відвертого- проста:
Почує хто у цій хмільній окрузі?..
У падолисті згаяних сердець
Останній жмуток дИхання і мрії...
Чи невгамовний і бездумний герць
Якогось самоствердження?.. Сіріє...
Це,мабуть ,ранок..Стука у вікно...
А ти і чуєш,і не хочеш знати.
І,ніби,відчуваєш як давно
Втомився від обов'язку чекати
На бажане...А дива -все нема...
І дИхання так бракне...І,відверто,
Остання мрія - без тебе - сама
Аутодафе...І тільки серце вперто
Тримає ритм.І,навіть без покори,
Без утиску ,без сорому, без дій,
Ти знову розумієш: біль - це море...
А ти - лиш крапля у його воді...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703122
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2016
автор: Вадим Димофф