Мовчиш? Мовчи... Для мене так простіше,
я просто відійду у забуття.
Без сліз гірких, без слів, без каяття,
без марнування часу. Вже б скоріше!
Мовчиш? Мовчи... Я ніби навмання,
сніжинкою кружляючи із вітром
впаду додолу. Зовсім непомітно.
Це буде добровільне вигнання.
Це буде, як відплата за гріхи,
за марнування часу поза домом.
Лиш почуття донині в горлі комом.
В майбутнє затуманені шляхи.
Хоч від безсилля з усіх сил кричи
то буде марно...Доля на долоні.
Защемить в грудях, посивіють скроні...
А ти усе мовчатимеш...Мовчи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2016
автор: Юлія Сніжна