Так, мені пощастило:
Мою бабцю не вбило
Ані голодом, ані війною.
І дідусь якось вижив
В приголомшеній тиші
В тридцять третім, страшною весною.
У війну був героєм,
А як рани загоїв,
Працював, не шкодуючи сили,
Щоб життя ізмінилось.
Щоби я народилась,
Рідним татом гордилась – їх сином.
Так, мені пощастило:
Й другу бабцю не вбило
Ані голодом, ані війною,
Та дідусь… не вернувся,
Бо ніколи не гнувся,
Про це мама ділилась зі мною.
Так, мені пощастило:
В хаті рідній зростили,
Не спізнала я голоду, воєн,
Задивлялась на трави,
Зустрічала заграви,
Не ступала на землю червону!..
23.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703210
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2016
автор: Ганна Верес