Спішить дороги прямина
Кудись до небокраю.
Нечутним снігом сивина
На скронях залягає.
Життя і час летять вперед
Без впину і спочину.
Років стовпи, мов очерет,
Вже дивляться у спину.
Обабіч - не злічити див:
На те й віків не стачить!
Як у шаленім плині днів
Відчути все й побачить?
Дорогу кличе небокрай
Повз віхи: числа й дати...
...Цінуй життя, часу не гай -
Аби не шкодувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2016
автор: Ірина Васильківська