***
Не озираєшся ніко́ли
і ні́коли зайти у коло,
коли душа у самоті
і неприкаяна, і гола
у цій веселій суєті?
***
Не пересіяно на сито,
але у вірші перелито
жалі, печалі і журу.
І неабияк, а з, [i]– умру…,[/i]
не закусивши оковиту,
себе оплакує гуру.
***
Не помагають індульгенції́,
але путі устелені до раю.
Іде цивілізація до краю
і на удосконалення її
усе, що їде, прахом вилітає.
***
А москалі – це урки по природі
од рядового до високородій
і прісно, і донині, і тоді,
коли не воювали, і відтоді,
як ми служили у еРА орді.
***
Не армія, а́ волонтери
не влада, а укри-бандери
у нашій кишені на дні
стоять на заваді війні
нової [i]арейської[/i]* ери.
***
Усе ті самі арії із опер,
що означає: [i]віг-вам[/i] у Європу
і оргії до ранньої зорі,
а на горі – ті самі упирі,
яким не дуже допікає докір,
коли тамують горе матері.
[i]* – від Арей, давньоукраїнський бог війни і заразом бог миру. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703303
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 27.11.2016
автор: I.Teрен