Плаче свічка в вікні
Вже не воском – людською сльозою…
Тихо ніч осіда,
Накриває все сонним крилом.
Я ж кричу їй:
– О, ні!
Пригадай 33-ій… Зимою
Голод як поїдав…
Вимирало ж і місто й село…
Плаче свічка в вікні,
На шибках вимальовує тіні,
Темна ніч за вікном
Заридала осіннім дощем.
Голос мертвих дзвенів,
Ніби струмом пронизував тіло,
Й хоч було це давно,
Та й з роками не меншає щем…
Плаче свічка в вікні,
Зна, як нас виривали з корінням,
Й знов пекуча сльоза
По свічі опускається вниз.
Образ Бога змарнів:
Не прийшло ворогам ще прозріння,
Може б, він підказав,
Щоб покаятись хоч спромоглись.
27.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 28.11.2016
автор: Ганна Верес