Чи можна зупинити вал каміння
Що з гуркотом летить додолу вниз?
Чи вистачить бажання,сил,уміння
Долоні стиснувши,не показавши сліз...
Коли у мороці стоїш серед сваволі
Невігластва ,нерозуміння, кпин
І бачиш правду ту що приховала Доля
Підсовуючи міражі. Картинки змін
Та змін не має...Ми усі голота
ми варимось у тім котлі ,-
З наївністю все віримо що ми спільнота
Що буде краще жити, але ж ні!
Не буде того поки кожен знає
Своє лише болото і кінець...
А віри сподівання не достатньо
Потрібна сила духу на кінець!!!
Що українці ми то вже давно забуто
Двомовність стала звичкою у нас
Що потом, кров'ю предками здобуто
Розвіється як попіл повсякчас...
Ми вже забули що є слово 'ВОЛЯ'
Нам краще змовчати за спинами чужих
Нехай із іншими рахується Недоля
А ми переживемо тихо тихо всіх.
І гірко жити коли твердо знаєш
Що все складається не так у нас
Із болем в серці шлях спостерігаєш
Розбитий.Стовчений.Брудний..І увесь час
Гаруєш гіренько. Ось тільки все по вітру
І плечі опускаються... Де син?
Де дерево? А дім? - Надія вже не квітне
У мороці стоїш знову один
Допоки будуть в кожного закони
Свої - що зводять правосуддя нанівець
Коли вбивають, топлять, ріжуть
Знущаються над людом..і з сердець
Буде палати злоба, біль і помста
Вогнем буде безпомічність пекти
Не буде краще..Це вже взнали. Вдосталь
Лиш будуть сльози з гуркотом текти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703515
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2016
автор: Ждана