стрибай униз мерщій
доверху якось встигнеш
бо зламаний рушій —
життя твоє капризне
стрибай давай скоріш
давно наточені коліна
себе вікном поріж
а ні — зітлій у стінах
мовчання сміхом гра
симфонію буденну
вичавлює з нутра
співзвучність світло-темну
зібравши ноти в стан
стрибай в озера сині
хоч рибою ти стань
та в небо тягне сильно
28.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703526
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2016
автор: Микита Баян