Ну досить зловтішатися! Вже досить
сичати, як зміюка в голові!
Так, знаю, ти казала це мені,
ще на початку, у п'янкій весні.
Та хто ж у голові всю правду носить?
Ну врешті-решт облиш уже мене!
Ця правота твоя уже не мила!
Усе на купу: вірила, любила,
ненавиділа, і могла б - убила!
Та врешті сподівалася - мине.
А зараз, все неначе там, на старті:
до друга - дружба і міцне плече,
і ніби вже у грудях не пече,
і сліз солоних річка не тече.
А ти мовчи... І краще стій на варті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2016
автор: Юлія Сніжна