Мерехтить, догорає свіча.
Я цілую маленькі долоні,
До свого пригортаю плеча
Ніжно-сонну принцесу-доню.
Тихо-тихо муркоче кіт,
Розбудити, немов, боїться..
Як вмістився увесь мій світ
В це маленьке і рідне тільце?
Ледве чутно шепочу я
Слова дяки, за щастя, Богу.
Бо мій світ - це моя сім'я,
І тепер я ніяк без нього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2016
автор: Svetok