Якось так сумно, темно, лячно.
Здається, цілий світ затих.
Ні видиху, ні вдиху. Лиш гілляччя
Стовбурчить голе дуло в дих.
Знекровлено надію плачем.
Убито віру на війні.
І босі душі по стерні
Блукають між тілами й залізяччям...
І стогне мати, вся у крові
Своїх дітей, приспаних в смерть.
Здіймає крук крило,
Мов кат, понад любов'ю,
Що гасне, тихне поміж тіл
зупинкою сердець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703694
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2016
автор: Nestrymna