В одній країні, десь у горах,
Де народився вишній світ,
Живе Кобзар Йван Кучугура,
Старий уже, на схилі літ.
Не зрячі очі із дитинства,
Відкриті правді і добру,
До сонця зводить у молитві.
Плекає мрію потайну.
Бере до рук співучу кобзу,
І зачинає про життя,
Про Україну, що з утроби
Не знала дотику Творця.
І вмить насипало малечі
Послухати отих пісень,
Тих дум з минулих днів лелечих,
Про честь і гідність.
День-у-день
Кобзар у спадок юнакам
Із кобзою в руках старечих
Украйну-неньку дарував.
...З гори спустився чорний вечір,
Відкрилась паща сатани
Й ковтнула сонце, пісню, сни...
Здійнявся вітер, гори стогнуть,
Замовкла кобза у руках.
Сліпий кобзар піднявсь на ноги,
І серце тенькнуло у грудях.
А чорний дух оскаженілий,
Роз'ятрений від доброти,
Від правди у піснях поспілих,
Поцілив блискавкою в груди.
Упав навколішки Іван,
Що звався просто — Кучугура.
Зніміла кобза від тих ран,
І пісня крилоньки згорнула.
Замотана земля у морок,
Сховались люди по хатах.
Було ще темно днів із сорок.
Кінець пісням. Кромешний жах...
Сліпий Кобзар знімів на пісню
Від сатанинської стріли.
І голос пращурів надтріснув.
Та слово не боїться сатани —
На сорок перший день у горах
Між мороку, громів та зла
Із вуст Івана Кучугури
Злетіли вірші. Ці слова
Зачали поетичні струни,
Бо пісня все іще мовчить.
Розбито сатанинські труни.
І сонце, сходячи, горить.
Розвиднилось, зродився ранок.
Розквітло сонце. Був початок...
...Для чого пишуться вірші?
Аби душа була безмертна,
Щоб воскресали ті пісні,
Які нечистим було вбито.
Для того пишуться вірші,
Аби народу нагадати
Про найсвятіше на землі —
Любов до люду і до матері,
Любов до днів, що вже минули,
До України, правди й честі,
Щоб жили вічно Кучугури,
А кобзи їх не знали смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2016
автор: Nestrymna