Загубились мрії у високих травах,
Відлетіла юність в далину від нас.
А життя обманне, як від зірки спалах,
Посвітило хвильку,і вогонь погас.
Люди, наче зорі світять в небокраї,
Падають, мов зорі і згорають вмить.
І коли я згасну, я того не знаю,
Я живу сьогодні й мушу ще світить.
Хочу, щоб від світла розцвітали квіти,
Щоб від світла мого розлилось тепло,
Щоб могла цим світлом я людей зігріти,
Щоб затишно й гарно навкруги було.
А коли я згасну, мов зоря ранкова
І покину землю та дітей своїх,
Хай вогонь гарячий чистої любові
Буде завжди з дітьми й зігріває їх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2016
автор: Тиха