http://censor.net.ua/resonance/415011/jovten_zagibl_gero
Я тільки хочу щоби пам’ятали
Усіх загиблих у цій неправедній війні,
Щоби в обличчя їх всіх впізнавали,
Їх імена читали б на стіні…
Стіна нестриманого вікового плачу,
По всіх українських містах і на селі …
Я їх в обличчя впізнаю і бачу
Їх душі - білосніжні журавлі,
Над рідною країною кружляють
І надихають нас боротися і жити,
І всім Небесним Військом нам бажають,
Перемогти, і не на крок не відступити.
Нескорені, геройськи захищали,
Дарований нам прадідами Край.
Всі, як один, проти катів повстали,
Від нелюдей наш захистили рай.
І як любили, вірили і жили,
Живущий тут не смій, кажу, забуть!!!
Вони й твою домівку боронили…
Вклонись доземно і в останній путь,
Синів України, славетних побратимів,
Що полягли в «Промзоні» чи в «Пісках»,
Проводимо і гірких сліз не стримав,
Їх імена прославим у віках.
Читай, вдивляйся і не забувай
Рідних до болі і простих імен;
Сашко, Петро, Віталій, Миколай,
Роман, Сергій, Валера і Семен…
А доки там зневірилися люди,
Я міцно свій стискаю кулемет,
Кажу я впевнено і мир і спокій буде,
Коли розіб’ємо всіх ворогів ущент!!!
А імена полеглих, славних побратимів
У віршах і в піснях будем прославляти.
Перед стіною плачу сліз не стримав
Клянусь помститись і не забувати!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703872
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.11.2016
автор: CONSTANTINOPOLIS