Село моє – колиска і держава, –
Що виплекало змалечку мене,
Повік тобі і хліб, і сіль, і слава,
І гордість, що ніколи не мине…
Повік тобі любов моя синівська
І вдячність, що від серця йде сама,
За степ, за небо, за повітря злинське -
Такого в світі більш ніде нема.
За земляків, з якими разом виріс,
За радість перших юних почуттів,
За щем розлук і за душевну щирість,
Якою зустрічаєш нас з світів…
Уклін тобі, мій рідний злинський краю,
Моя плането, вічно молода…
До тебе з вирію щорік я прилітаю,
Немов лелека до свого гнізда.
© Валерій Лавинюков Червень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703929
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 30.11.2016
автор: Лавинюкова Тетяна