Ми всіма фазами місяця
Змінюємось, але знову вертаєм.
І кожен із нас з цього біситься.
Ми лють свою просто ковтаєм.
Ми усі, немов ті сірнички
Загоряємось й тихо згасаєм.
Ми - заплутані вулички.
Ми пусті, але ми не вмираєм.
Ми- космонавти у мікрокосмосі,
Загублені в своїх нейронах.
Ми- безхатьки. У власному мотлосі
Ми губимося на старих перонах.
Ми - тяжкохворі золотошукачі,
Що золото бачать в камінні.
Ми - це радіоприймачі,
Бо брехня на нашім сумлінні.
Ми - мисливці на привидів,
Хоча їх й не існує.
Ми тільки шукаємо приводів
Для шоу, яке все зруйнує.
Ми, нібито всі по трохи,
Але, по суті, то дірка від бублика.
Це кінець прекрасної епохи.
Закінчилась цікава рубрика.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2016
автор: Чудна Пташина