Схоже, зима…

Схоже,  зима  –  календарна,  справжнісінька,  свіжа!
Плями  чорнильні  дерев  на  папері  снігів…
Світ  молодіє,  немов  перекинулась  діжа  ─
І  розіллявся  кефір  уподовж  берегів.

Щось  неймовірне  і  світле  витає  в  повітрі:
Мов  у  дитинстві,  ти  й  досі  ще  віриш  в  дива,
Де  звичайнісінький  сніг  –  це  пушинки  на  вітрі,
Що  сповіщають  наближені  кроки  Різдва.

Коло  за  колом  мотає  дистанцію  часу
Ревний  дзиґарок,  поскрипує  десь  у  кутку.
В  серці  плекаєш,  немов  новорічну  прикрасу,
Мрію  про  свято,  тендітну,  яскраву,  крихку.

Ще  один  рік  –  подарунок  добродійки-долі,
Ще  одна  змога  надихатись  вволю  теплом,
Де  за  столом  у  близькому  родинному  колі,
Мов  до  святинь,  до  людей  припадаєш  чолом.

Мовчки  зсередини  світишся,  тішишся  збоку,
Дякуєш  Богу  і  просиш  надалі  того  ж!..
Грудень  –  остання  глава  у  нотатнику  року,
Все,  що  найкраще,  в  наступний  бери  і  примнож.

[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Наталя Данилюк