Коли сніжить, стираються гріхи,
усе довкола первозданно біле,
і світ увесь – прозорий лід – крихкий,
який ми намагаємось щосили
уберегти від подиху зими,
від гострих списів крижаних бурульок.
Спинитися б, завмерти, хоч на мить,
у сніговерті й білих кучугурах,
щоб вибухнути новим почуттям,
новим бажанням жити і творить.
Оновлюється у мені життя,
коли сніжить….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704032
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Meggi