[i]Осінь чорніє смутком невдячно,
Зими біліють снігом у картах,
Хтось намалює тезу про щастя
Почерком давніх слів - закарлюк...
Ігрища збоку - майже життя,
Виграв, програв, ніхто не розкаже,
Де нам взяти щасливий квиток ?
Щоби пернатими легко літати...
До Господа майже рукою подати,
Гірко внизу, а треба змагатись
І прасувати весну думками,
Сенс розгладивши прим"ятий,
Що мрію колись пропече
Гарячим дотиком дитинства...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704061
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Мандрівник