найтемніші ночі перед світанками
саме тому
я п'ю
світанковими чарками
цю кляту відстань
між нами
беззмістовно
захлинаючись
понад усе прагну
бодай її скоротити
якщо поки не можна
звести нанівець
якби мені олівець
і вміння гарно малювати
намалював би Тебе
живою
поруч
з посмішкою
в кутиках вуст
з бісенятами
в Твоїх очах
яких я знаю
поіменно
і вони мене знають
теж
коли Ти посміхаєшся
світ ширшає
набуває ваги
та важливості
наче новонароджений
входить в життя
щоб стати Людиною
щоб потім
життя це примножити
бо якщо не заради цього
живемо
то для чого тоді?
наші з Тобою діти
найщасливіше
сміялися б
ми б їх обов'язково
навчили цій
найбільшій мудрості
бо ми розуміємо
що таке щастя
і чого воно варте
людина
сама собі не потрібна
всесвіт в Тобі
який я розгледів
кращий за будь-який
інший усесвіт
принаймні на цій
землі
28 листопада 2016 [04:54]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704128
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Віктор Шупер