видихають
посріблені інеєм сни
прозорими
голубими димами
кадильниці-сосни –
пахне світ ладаном і псалмами,
гармонійно поєднаними
сопрано-басами –
чистими
церковними хорами-голосами…
у бору сосновім –
білий двокрилий високий дім,
зимами тепло і затишно в нім;
у літню спеку,
як у тінистому квітнику – свіжо і прохолодно…
у небо вікно
в темно вишневий дах умонтовано:
дивитися на зірки,
і як дощі розсипають разки,
невагомі витають сніжинки…
як міняють хмари
форми і кольори…
слухати
тишу і різдвяні казки…
…там, у дитячій твоїй вірі,
жоржини цвітуть у засніженому дворі –
вір! щоб цвіли, бо у тіла віри
немає органу тактильного сприйняття – шкіри:
не залежать її виміри від холоду чи жари…
і якими снігами і війнами б замело –
на тебе завжди чекає
білого дому під соснами праве крило:
затишок і тепло…
приходь, коли захочеш прийти
додому –
і знову з дому піти:
завжди і в усьому
вільний і незалежний ти…
…зірки-планети-світи…
Бога любити –
у любові і мирі жи-ти
хай буде так! - себто "амінь"
безумовна віра - сонячний промінь
02.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704219
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2016
автор: Валя Савелюк