Згадай мене, любий, коли небо заплаче,
Коли вітер осінній за вікном шелестить,
Згадай же, коханий, коли серце пробачить,
Коли тяжко тобі, згадай у цю мить…
Коли сумно тобі, коли схочеш любові,
Коли мрії забуті в серцях оживуть
Згадай же ти очі, до болю знайомі,
Що в щасті від горя тебе бережуть
Згадай, як колись, крізь тумани й морози,
Ці очі, мов зорі, на шлях твій світили...
Коханий мій, милий, не висохли сльози,
Без щастя й любові уста помарніли…
Ти бачиш, як листя за вітром злітає?
Чи чуєш ти ворона жалісний крик?
Не листя, душа то моя помирає,
Не ворона, серця мого чуєш крик!
Мій любий, повір, я не зможу без тебе…
Благаю, на мить мене ти згадай,
Згадай лише те, що сталось із небом,
Коли я сказала тобі «прощавай»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70422
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.04.2008
автор: Ольга Романова