Царство – Темні Ночі
Не втихає потороча
Глупі ночі й хмурі дні,
То погибель всім пророчить,
То полощеться в багні.
Тріумфують царелюби,
З губ сатрапа трунок п’ють,
Башковиті, аж до згуби,
На ура в екстазі мруть.
Ой ти, матушка Расєя,
Глухомань - нема кінця,
Кузня драного лакея,
Де барига за творця.
Тут одна лежить дорога:
Йдуть повз хащі ходаки,
До кремля вклонятись богу -
Недоклепані „совки“.
Наппівлюдці, напівзвірі,
В повнім мороку, глухі.
У пітьмі зручніше тирить
І не бачяться гріхи.
Так кому ж вони за брата?
Дружно руки підняли.
Ідіть геть колона п’ята
Та підкремлені хохли.
Гей, сатрапе-поторочо,
Мій народ хоче сказать:
Щезни, Царство - Темні Ночі!
Прощавай, Расєя …мать!
01 грудня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704228
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2016
автор: Микола Паламарчук