Я примушу тебе мовчати і у ночі кричати.
Я примушу тишу в голові зберігати.
Я примушу тебе слова ковтати
І у ночі годинами не спати .
Через мене ти будеш зітхати ,
я буду спокій і надалі зберігати,
і тобою бавитися, голову твою коливати .
А що, як я не можу спокій зберігати ?!
У стабільність грати я маю право відчувати
Емоцій зміни декорацій.
Я примушу тебе, примружившись від сонця,
мене всередині ось там оберігати.
Я примушу тебе, стоячи мене слухати та мовчати.
Я буду перебільшувати, кричати мовчки,
а ти сліпий в любові будеш руки мої зігрівати і поїти,
доки я у тиші неемоційно тебе ґвалтуватиму.
Ти полюбиш аж надто сильно та пильно.
Та не біжи далеко ,бо від себе не втечеш !
Я примушу тебе зволікати ,час тримати,
Та піддано його долі чекати, птахів не розганяти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704318
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.12.2016
автор: Анна-Анастасія Вернер