Пухнасті клаптики покинули хмарину -
Кружляють у беззвучному танку,
В стрункому хаосі з небес додолу линуть
І ковдру тчуть зворушливо м'яку.
Сідають зграйками ялинам на маківки,
На змерзлі плечі кленів і беріз,
На віти кидають мережані хустинки
І знов летять пір'їнками униз.
Невинно-чиста і сліпучо-біла
Лежить умиротворена земля:
Її, знесилену,укутала й зігріла
Ця сніжна ковдра, що стежки встеля.
І вже забулись ночі ті тривожні,
Морозом скуті, темні та глухі,
Коли, здавалось, вижити не зможе
Ніщо в природі в холоди лихі.
...А перший сніг кружляє і кружляє
В танку безмовнім, розганяє сум.
Хай казка ця не вічна - все зникає,-
Але ж земля убралася в красу!
'
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2016
автор: Ірина Васильківська