А Ти така холодна, як вона –
З казок дитячих сніжна королева.
Немов сніжинка біло-голуба
В нічному сяйві ніжно-кришталева.
Мороз торкнувся інеєм волосся…
Чи може то тіней вечірніх гра?
І це усе мені лише здалося –
Пітьми ілюзія в слабкому світлі бра…
Чи передати Ти мені хотіла
Душі своєї відчайдушний стан,
Коли тепла не відчуває тіло
І в голову б’є сумнівів фонтан?
Напевне їх Тобі навіяла зима,
Холодну шаль накинувши на плечі.
І Ти сидиш задумливо сама
У цій сумній вечірній порожнечі…
Дозволь з Тобою розділити смуток,
Тоді його удвічі менше стане.
Твоїх очей блакитних незабудок
Любов торкнеться – смутку лід розтане.
Вогнем надії в цей морозний вечір
Для Тебе в небі хай засяють зорі.
Кохання не боїться холоднечі –
Теплом зігріє в дні зими суворі.
В пості й молитві хай зміцніє віра,
Любов душі Твоїй дарує крила.
До мене в Тебе з’явиться довіра –
У ній кохання нездоланна сила…
© S.Nemo
02-03.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2016
автор: Finist