Замок бачу у пітьмі
Розум мій наче в клеймі
Десь на вежі пише час
Вирушить якраз
Що побачу я в цей раз
Може знов із нею нас
Вогник світла мій ураз
Швидко так погас
І темні стіни
Шлях відкриють до казок
З моїх відчинених пустих думок
Я збирав їх, замок спав
А в голові лише оркестр грав
Крок за кроком до дверей
Знову пусто без людей
Де всі привиди зі снів
Із моїх країв
Фарби чорні тут були
І в полон мене взяли
Темний дикий чарівник
Чую тихий крик
А у кімнаті
Шлях відкрився до казок
З моїх відчинених пустих думок
Я збирав їх, замок спав
А в голові лише оркестр грав
Слухав звуки я щораз
Коли приходив рівно в час
Все гадав що робить маг
Із яких він саг
Я казав їй не ходи
Ти накличеш лиш біди
Та не слухала, втекла
З під зоряного скла
Щоби потрапить
В лапи темного чаклуна
У цій кімнаті де не видно дна
Усмішка й мільйон ляльок
Ось що побачив я ступивши крок
Маг підійшов, замовк і доторк рук
Очолив армію я темних криків й мук
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704386
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 03.12.2016
автор: Sailas