То не паморозь упала –
рання сивина –
Скроні так розмалювала
юнаку війна,
Йшов туди, веселий, чорний,
ямки на щоках…
Бій запеклий був учора…
І… одна рука…
Непритомний впав… у шоці…
Мов мерця, звели…
Вже не ямочки у хлопця –
рани зацвіли.
Лиш ясніли очі, сині,
задивились в вись…
«О, яка ж вона красива!
Війни де взялись?!
Що ділити хочуть люди?» –
Спрагу п’є душа.
Санінструктор: «Жити буде!..
В госпіталь рушай!..»
То не паморозь упала –
рання сивина,
Ямки кров’ю малювала
юнаку війна.
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704404
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.12.2016
автор: Ганна Верес