Олекса Довбуш

На  Чорногорі    ватра  палає
Біля  неї    Довбуш  сидить.
Мольфара  Олекса  питає:
-Скільки  на  світі  ще  мені  жить?

А  мольфар  йому  сумно  каже:  
-Смерть  твоя  незабаром  прийде,
Бо  Дзвінчук  ,  ворог  заклятий,
Уже  срібную  кулю  для  тебе  кує.

Бо  Дзвінчук,  ворог  заклятий,
Срібну  кулю  давно  вже  готує,
Сидить  тихенько  в  своїй  хаті,
Та  й    в  засідці  на  тебе  чатує.

Та  Довбуш  наш  молоденький,
Знехтував  його  пророчі  слова.
Та  й  зійшов  він  до  тої  долини,
Де  його  Дзвінка  кохана  жила.

Підійшов  він  до  старої  хатини,
Плече  під  двері  кедрові  підклав.
А  Дзвінчук,  його  ворог  проклятий,
Срібну  кулю  йому  в  груди  послав.

Впав  Довбуш  в  груди  ранений,
На  руки  вірних  опришків  своїх.
Ой,  Божечку,  ж  ти    наш  милий!
Як  сильно,  Олекса,    наш    побілів!...

-Несіть  ви  мене  хлопці  опришки,
Далеко  в  рідні  Чорногори  несіть,
І  що  я  в  груди    сильно  ранений,
Ворогам  нашим,    того  не  кажіть.

В  Чорногорах  буду  я  спочивати,
Та  прийде,  побратими,  ще  той  час,
Коли    вороги  будуть  нам  докучати.
То  дух  мій,    повернеться  до  вас!

Тоді    великою    силою  повстаньте,
Своїх  ворогів  з  України  проженіть.
Та  й  в  мирі,  злагоді,  та  багатстві,
Дружньою  громадою  укаїнці  живіть.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704417
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2016
автор: dashavsky