Я не знаю про тебе нічого, окрім того,
що ти сам розповісти поглядом зміг.
Під внутрішнім компасом тяжкість надто довга.
Вона тихо вночі забирає останні сили,
а на ранок голосно збиває з ніг.
У нас було зовсім мало спільного,
хіба лише кисень, яким дихали на відстані.
Час та спогади скоро душу все таки вирвуть.
Кохання – найбільша в житті істина,
після неї все поспіхом котиться в прірву.
Нехай ніжність залишиться серед рядків,
мовчки вкаже напрямок крихтами перцю.
Просто поруч с тобою для мене немає місця.
Шкода, але ти дізнатися чомусь не захотів,
що нам подарували одне на двох серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2016
автор: Даринка Мрачек