Со свадьбы шли три музыканта:
Цымбалы, бубен и скрипач.
Над речкой мостик – узкий, шаткий.
С какой же тут ноги ступать?
Как не шагни – качнётся зыбко,
А вдруг в поток уронишь скрипку?
Пылит мосток трухлявой крошкой.
- Не бойтесь, кум, ещё немножко!
Эй, там, родню предупредите,
Что мы уже посередине!
И в бубен шваркните с досады.
Раз страшно так – пойдем вприсядку.
Музики
Ліна Костенко. Сад нетанучих скульптур. Вид. «Радянський письменник», 1987
Ішли музики із весілля.
Цимбали, бубон и скрипаль.
Місток вузенький над потічком!
З якої тут ступить ноги?
Тут як не вступиш, то не втрапиш.
Іще цимбали й скрипку втратиш.
Двигтить місточок у дві дошки:
Не бійтесь, куме, іще трошки!
Гукніть сусідам і родині,
Що ми уже посередині!
Та вдарте в бубон з тої прикрості.
Як страшно так, то тра навприсядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70464
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 24.04.2008
автор: Кузя Пруткова